Раніше ми говорили про три помазання, що їх отримує віруюча душа. Уважно придивившись, побачимо досить чітку паралель між цими помазаннями й положенням Духа Святого відносно людини. Третє помазання відповідає сходженню Духа Святого «на» людину й дається їй разом із потрібною силою для здійснення великого духовного труда. Ісус сказав учням: «ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас» (Дії.1:4,8). Так сталося і з Самим Христом, коли Він повернувся з пустелі після випробувань і розпочав Свою діяльність:  «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Добру Новину» (Лук.4:18).

Отже, входячи у добрість, ми розпочинаємо велику роботу від Господа. Вже за принципами Ісуса: «Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не бачить, що Отець творить, бо що Він творить, так само творить і Син» (Ін.5:19). Це не означає, що Ісус постійно падав на коліна й запитував Батька: «Отче, що Мені робити далі?», ні, Він просто знав, потужним Своїм духом був єдиний з Отцем і безпомилково відчував наміри й дії Отця. Майже так і ми на цьому духовному рівні будемо відчувати волю Ісуса через Духа Святого.

Якщо ми будемо говорити про довготерпіння, то казати про те, чим довготерпіння відрізняється від просто терпіння, мабуть, не варто. Це зрозуміло всім. Просте терпіння має дуже погану властивість: воно у найбільш відповідальний момент може «урватися»  й привести нас до поразки в нашій діяльності.

Наголосимо ще раз: отримавши помазання на працю, ми розпочинаємо нелегкий труд в ім’я Господа у Церкві та у світі серед людей не віруючих.

Найбільш повно й надзвичайно повчально для нас висвітлюється в Євангелії діяльність апостола Павла. У Посланнях до коринтян (2Кор.11:25)  та до учня свого Тимофія (2Тим.3:11), (2Тим.4:17)   Павло відкриває серце перед вірними, подаючи драматичну й надзвичайно нелегку картину  своєї долі. Всім, хто бажає досконалості, варто уважно прочитати ці місця Письма, аби отримати повне уявлення про хрест та про своє можливе майбутнє. Дуже гарні ліки від хвороби, що називається «матеріальноє прєуспєваніє». Тяжка праця, гоніння, в’язниці,  неодноразові побиття, спека і холод, недоїдання, постійні далекі подорожі, завжди пов’язані з великими небезпеками від розбійників, від фальшивих братів, від свого народу, важка праця та фізичне виснаження… Але апостол не скаржиться й не нарікає на свою долю.

Вивчаючи три наступних місця Писання, можемо чітко простежити, як віра та надія в житті апостола пов’язані з довготерпінням.

1. У 2Тим.4:17 він пише, розповідаючи про одну зі своїх надзвичайно небезпечних пригод: «Але Сам Господь став переді мною і зміцнив мене щоб через мене ствердилося благовістя… І я визволився з пащі лев’ячої». Апостол отримав велике одкровення про свою долю, і далі мала працювати його віра.

2. Пригода апостола в Азії («де ми були обтяжені понад міру й понад силу, так що ми не надіялися лишитися в живих» (2Кор.1:8) відрізняється тим, що, потрапивши в страшну небезпеку, він не мав прямого одкровення від Бога і тому змушений був готуватися до будь-якого кінця («Та самі ми мали в собі присуд до смерті» (2Кор.1:9). Що ж допомогло Павлу вийти живим з цієї ситуації? Господь «Який врятував нас від такої близької смерті, і визволяє, і на Якого ми надіємося, що іще визволить» (2Кор.1:10). Надія і довготерпіння!

3. У 2Тим.3:11 апостол пише про те, в яких умовах йому доводиться здійснювати свою працю «в переслідуванні в стражданнях, які спіткали мене в Антіохії, і Іконії, в Лістрі. Яких лише переслідувань не переніс я на собі, але від усіх Господь визволив мене» Слава Господу! Але тут важливо, коли визволив? Після того, як вірний слуга Божий все це пройшов і приготувався до найгіршого: «Та самі ми мали в собі присуд до смерті» (2Кор.1:9). Що ж потрібно було, щоб досягти моменту звільнення? Звичайно, віра і надія потужно укріплені довготерпінням.

Довготерпіння й вироблялося у великих випробуваннях. Скільки разів апостол, доведений до крайньої межі своїх людських можливостей, міг кинути об землю своєю мандрівною торбою й сказати: «Все, Господи, більше не можу!». Але він цього не зробив.

Для порівняння згадаймо ще про одного великого мужа Божого, найбільшого пророка Старого Завіту Іллю. Ось він у безлюдних  місцях. Дізнавшись, що цариця Єзавель поклялася жорстоко помститися йому за смерть своїх пророків, Ілля тікає в пустелю. Неймовірна спека, нема ні їжі, ні води, повне виснаження сил. Іллю охоплює відчай: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків» (1Цар.19:4).

Ілля не витримав… Може, він більше страждав за Павла? Може, більше небезпек чатувало на нього в Ізраїлі, може, смерть не так часто заглядала йому у вічі? Гадаю, що ні. Але Павло витримав, являючи і нам, сьогоднішнім християнам, неперевершений приклад мужності й довготерпіння. Він витримав, бо з ним був Ісус.  Ісус давав йому силу, зміцнював його духовно й фізично. Апостол інколи розглядає себе як носія певного духовного експерименту, що його проводив Господь: «Для того ж я був помилуваний, щоб на мені першому Ісус Христос показав Своє довготерпіння, як приклад тим, які мають увірувати в Нього на життя вічне» (1Тим.1:16). Він і Павла нагородив Своїм довготерпінням.

Довготерпіння є надійною підпорою для нашої надії. Коли слабне віра, коли підупадають фізичні сили, коли підступають сумніви, терзання, коли опинилися у безвихідному стані, ми беремо в кулак своє розм’якле серце й робимо те, що належить робити, день за днем, місяць за місяцем. Надія інколи й відступає, але не надовго.  Вона міцна у тих, хто не боїться боротьби, хто вміє у найважчих обставинах покладатися на Христа. Буває, відповідь від Бога приходить не відразу, й тоді терплячим Бог зміцнює надію.

Чим довше ми живемо на світі, тим потрібнішим стає для нас велике терпіння. Якщо у тебе чималенька сім’я, й діти твої – слава Богу! – здорові веселі та активні, то тобі все одно обов’язково потрібне буде довготерпіння на довгі роки, аж поки малі не підростуть і не почнуть безпомилково розрізняти, що є добре, і що – погано.  Гарний керівник обов’язково мусить бути терплячим. Якщо під твоїм керівництвом працює сестра – загалом, непоганий працівник, але починає вона свій робочий день на годину-півтори пізніше, і тобі ніким цю людину замінити, то моли Бога про довготерпіння й плекай надію, що коли-небудь наука таки винайде такий будильник, що здатен буде розбудити цю дівчину вчасно.

 У Мт.18:21 Ісус дуже виразно демонструє нам сутність довготерпіння. Якось один хороший брат, намучившись з якимось своїм не дуже духовним знайомим, запитав Ісуса: «Господи, скільки разів прощати братові моєму, коли згрішить проти мене? Чи до семи разів?»   Ісус відповів йому: «Не кажу тобі до семи разів, а до семи десяти разів по сім» Скільки це виходить?  Фактично, без кінця. Аж поки той брат не усвідомить своєї помилки. І тут прощення йде у тісному єднанні з довготерпінням. Спочатку ти проявляєш велику стриманість, аби не сказати тому братові все, що в тебе накипіло на душі, а потім збираєш сили для прощення. 

Довготерпіння у грецькому оригіналі Євангелія має такі синоніми: великодушність, стійкість, витримка. Мойсей, знаючи великі вади свого народу, виявив незрівнянну великодушність, коли просив Адоная: «Ой, величезним гріхом провинились ці люди, зробили собі бога із золота. Ой, коли б Ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з Твоєї книги, що Ти написав» (Вих.32:31), і це було надійним підґрунтям для його довготерпіння по відношенню до народу. 

Справжня любов, вона довготерпелива. Довготерпіння легше дається тим, у кого в серці є поблажливість. Поблажливість до дитини, до тих, хто, образно кажучи, не знає, де права рука, де ліва, до тих, хто не по своїй вині, а то й по своїй необачності потрапив  у тенета сатани. Молитва підкріплена довготерпінням дає чудові плоди (Рим.12:12). А немеркнучим прикладом для нас є довготерпіння Господа, – воно безмежне. Говорячи про досконалість, ап. Яків наголошує на досконалому терпінні. Це ї є довготерпіння: «А терпіння нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні, і не мали ні в чому недостачі» (Як.1:4). Таким чином, не запасшись довготерпінням, годі вирушати у важку дорогу до духовної досконалості.

Ап. Яків радить нам: «Візьміть, брати мої, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім. Ось ми називаємо блаженними тих, які терпіли» (Як.5:10).

Нарешті, ап. Павло – про зрілий характер внутрішньої людини: «Отже, одягнуться як вибрану Божі, святі та улюблені, в милосердя, добрість, покору, лагідність, довготерпіння» (Кол.3:12).

 

 

 


Перейти до наступного розділу Розділ 11. Мир із Богом

Повернутись до Змісту