Ось ми досягнули значної висоти, що має позначку «добрість». Ми вже не малі «діти» й навіть не «підлітки», ми отримали у Господа свого роду «атестат зрілості», що нагадує  вручення школярам атестату як нагороди за 10 (11, 12) років наполегливої праці. Так хотілося б сказати:  ну ось, тепер можна й перепочити, розслабитись, для свого задоволення покористуватися Божим надбанням.  Та не поспішаймо. Ми, як і вчорашні школярі, котрі, ледве віддзвенів останній дзвоник,  пакують «заплічники» для походу в доросле життя: хтось готується до іспитів у вуз, хтось шукає роботу. Щось подібне і в нас. Попереду – доросла праця.

Рухаючись по нашій «дорожній мапі» (Гал.5:22,23), ми досягли омріяної трійці духовних якостей: миру, радості й любові. Аби досягти глибини розуміння, ми  розглянемо ці риси кожну окремо, в той же час ні на мить не забуваючи про їхню неподільність, бо написано плід, а не плоди.

Ні про що не журіться

Годі багато говорити про те, наскільки бажаним є мир для кожної людини та й, з рештою, для всього людства. Чи може розвиватися країна, коли триває війна? Але на планеті за всю її історію,  як стверджують науковці, не було ще жодного року без бойових дій. То там, то там, то відразу по всі планеті...  Чи може бути щасливою сім’я, та й суспільство в цілому, де немає злагоди? Скільки існує людство, процвітало й те, що руйнує його: розбещеність, п’янство, обман, невірність, в останні роки додалася ще й наркоманія. Сьогодні в нашій країні половина подружніх пар  розпадається, значна частина чоловіків та жінок із тієї половини, що лишилася, просто тримається на терпінні, або не наважується розлучатися лише заради дітей. А Бог бажав для землян зовсім іншої долі.

Щойно прийшовши на землю, Ісус через ангелів сповістив людству мету Свого явлення: «Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління» (Лук.2:14). Прославити Бога, дати людям мир і прищепити їм прагнення до добра. Нічого цього немає й близько, якщо говорити загалом про все населення землі. Чому? Таємницю заховано недалеко. Посилаючи учнів на проповідь Царства Небесного, Ісус дав їм настанову: «Як увійдете в дім, вітайте його кажучи: «Мир дому цьому!»… А коли хто не прийме вас і не буде слухати слів ваших, то виходячи з дому того чи міста, обтрусіть порох з ніг ваших. Істинно кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморській дня судного, ніж місту тому».

Чимало проповідників, посланих церквами, сьогодні ходять від дому до дому, від міста до міста, – чи багато людей приймають їхнє слово? Запитання риторичне. Але ж прийняти мир, обходячи Христа, неможливо. Тому й існує справжній мир лише там, де шанують Господа й щиро поклоняються Йому. Це дуже невеликий відсоток людей на тлі мільярдів чоловіків та жінок сущих на планеті.

Слово мир, що його принесли людям ангели, означає безпеку, спокій. Здавалося б, нічого простішого для розуміння не існує, але якщо ми розглянемо смисл цього поняття пильніше, спробуємо застосувати його до реалій буття, то очікуваної ясності там не знайдемо.  Звернемось до найближчого, до стану справ у нашій країні.

Сьогодні для України  проблема миру постала так гостро, так пекуче, як жодного разу за останню  чверть століття не поставала. Саме тому з самої глибини народної душі час від часу здіймаються до неба відчайдушні молитви. За мир моляться всі, хто хоче, щоб Україна зростала на силі й процвітала як незалежна держава; звертаються до Бога й ті, котрі бачать мир як перемогу своїх амбіцій.  Очевидно, що молячись, кожний має на увазі щось любе його серцю, й для утвердження чого без миру аж ніяк не обійтися.

Сьогодні світ пропонує нам два варіанти миру. Якщо дуже спрощено, то це Схід і Захід. З точки зору пересічного обивателя обидві суспільні системи виглядають як гігантичні потужні споруди, міцність яких не викликає сумнівів. Ми ж поглянемо як християни. І ось що казав Ісус, ніби торкаючись цієї теми: «Кожен, хто слухає слова Мої й не виконує їх, подібний до чоловіка необачного, який збудував дім свій на піску…» (Мт.7:26). Схід, дещо оговтавшись після краху класичного комунізму, взявся за нове будівництво. Потужні  імперські бараки наразі капітально відремонтовано, й вони здаються непідступними. А що в основі? Пісок різних модифікацій та шматків марксизму, болото «русского міра» з його земним богом. 

Захід же завжди виглядав як зразок всебічного благополуччя, але й там вже почалася велика буря. Яким би привабливим не був для нас гуманізм із його глибокою турботою про людину, про її матеріальні та культурні потреби, та ворог уже влив у цю діжку меду добрячий кухоль дьогтю у вигляді гендерної практики та ювенальної юстиції. Доля західної ідеології та ж сама, що й усіх інші ідей та ідеологій, де немає Христа. «…і полилися дощі, й розлилися ріки, і зірвалася буря і наперла на дім той, і він упав; і велика була руїна його». Чи не є ті жахливі повені, що затоплюють Європу щороку протягом останнього десятиріччя, страшним знаменням і попередженням для цього, як тепер кажуть, постхристиянського світу?

Отож мир з обох боків від нас, він як «тростина надломлена, яка кожному, хто на неї обіпреться, заб’ється в руку й проколе»   (2Цар.18:21). Світ розгублений, але – слава Богу! – Україна втратила ще не все, надія наша досить міцна й вона в Господеві. Прийшовши на землю, Ісус благословив нас миром. Він багато потрудився за Свої тридцять три роки, аби утвердити цей мир серед людей. Він посадив в Ізраїлі дерево життя, плоди його й насіння християнам належало рознести по цілій землі. Процес пішов, і він набуває сили в кожному новому поколінні.

Досягнувши зрілого віку, Ісус побачив дивовижну річ: усі бажають миру! Але кожний розуміє його по-своєму. Влада вважає, що мир у країні буде тоді, коли народ безвідмовно коритиметься очільникам. Народ же  не має спокою через те, що бачить жорстокість, нечесність та несправедливість влади.  Багаті хочуть миру, аби торгівля їхня мала якомога менше перешкод, а бідні плекають надію на заспокоєння душі, коли в оселі прийде хоч якийсь достаток. І так далі.

Ангели свого часу сповістили світові про мир як безпеку та спокій, але світ не прийняв цього дару.  І тому Ісус, відходячи після воскресіння до Свого Отця, подарував учням зовсім інший мир: «Мир залишаю вам; Мій мир даю вам: не так як світ дає, Я даю вам» (Ін.14:27). Як ми говорили раніше, будь-яке поняття, що має прикметник Божий, означає найвищу духовну ступінь: любов Божа, віра Божа, мир Божий і т.д.  «Мій мир», –  каже Ісус, і це означає – Божий. Ісус передав його учням, поки що лише учням, аби вони  згодом рознесли його по цілому світові, вивели  людей зі смертної тіні і спрямували ноги їхні на шлях миру (Лук.1:79), нагородили миром Божим усіх, хто прийме Христа.

Понад усяке розуміння

Ап. Павло дає нам чудове визначення  миру Божого. «Лагідність ваша нехай буде відома всім людям… Ні про що не журіться, а у всьому молитвою і благанням з подякою перед Богом, відкривайте прохання ваші перед Богом. І мир Божий, який понад усяке розуміння, збереже серця ваші і думки в Ісусі Христі» (Фил.4:7). Якщо говориться «понад усяке розуміння», то навряд чи ми зможемо аналітично визначити всі аспекти цього поняття, найближче до нього, на нашу думку, є перелік синонімів єврейського слова «шалом», що  означає  спокій, благополуччя, здоров’я, безпеку, приязність, достаток, успіх, повноту.

Яку чудову обітницю дає нам Слово Боже! Але не поспішаймо. Мир Божий не прийде в наші серця, якщо ми не виконаємо певних важливих умов. Першою умовою є лагідність (кротость – синод.), її ми вже  досягли, підіймаючись по нашій духовній драбинці (Частина друга. Розділ 2. Блаженні лагідні), а ось із тим, аби ні про що не журитися, справи дещо складніші. Раніше Ісус явив нам більш розгорнуту картину цієї умови: «Отже, не журіться кажучи: «Що нам їсти? Або що нам пити?» Чи: «В що одягтись?» Бо про все те язичники клопочуться, але Отець ваш Небесний  знає, що вам усе це потрібно. Шукайте ж перш за все Царства Божого і правди його, а все це додасться вам. Тому не журіться про завтрашній день, бо завтра само про себе поклопочеться; кожний день має досить своїх турбот» (Мт.6:31-35). Не виконавши цієї умови, ми не досягнемо миру Божого.

Вся складність її виконання полягає в тому, що вона сама в собі  ховає ще одну умову.  Входячи у ріку життя (Єзек.47:3-6), ми мусимо досягнути певної глибини, дійти до того місця, де ноги вже не торкатимуться землі, і нас буде нести течія туди, куди побажає Бог. Не турбуватися ні про що матеріальне ми зможемо лише тоді, коли повністю будемо залежати від Бога, коли станемо рабами Його. Раб не журиться, матиме він своєчасно повну миску на столі чи ні,  добрий господар не допустить, щоб раб ходив босий, або лишився у рваному одязі, якщо раб захворіє, то дбайливий господар надасть йому допомогу. Звичайно, світські рабовласники далеко не завжди були турботливі по відношенню до своїх рабів , але наш Небесний Господар  є милосердний і дбайливий, Він любить нас, і турбота Його надходить вчасно.

Господь завжди виконує свої обітниці, але робить це лише тоді, коли воля Його тісно сполучається з нашими духовними досягненнями. Поспішні спроби «не журитися про завтрашній день» можуть спричинитися до великих проблем.

Одна молода пара, щойно покаявшись, прийняла рішення жити строго по Євангелію й відразу взялася за виконання усіх заповідей. Отож позвільнялися з роботи, втратили нормальний заробіток, сестра взагалі вирішила увесь свій час присвятити читанню Слова, постам та молитвам, а брат десь потроху підробляв, аби мати на хліб, і обоє з нетерпінням чекали, коли посипляться з неба гарні харчі, красивий одяг, опуститься нова простора квартира й так далі. Та нічого не з’являлося. Рік, два... Їсти не було чого, підскочили  комунальні тарифи, й наросла величезна сума несплати. Грошей не було, а тим часом подружжя чекало на народження дитини… Скінчилося все катастрофою у вірі: мовляв, усе, що написано у Біблії, то вигадки, філософські байки для простаків.

Шкода цих людей… Їм треба було починати з найменшого, з того що під силу, адже Богові не потрібні наші нерозумні жертви, нехай навіть із чудовою мотивацією. Перш ніж ми зможемо виконати цю дуже важливу заповідь, минуть довгі роки, а то й десятиліття, наполегливої праці, вивчення Слова та молитов. Зміниться наш характер, досягне зрілості внутрішня людина, потреби стануть зовсім інші і сенс існування повністю переміститься у сферу духа.

Мир Божий – то є мир, що не залежить від зовнішніх обставин: ні від  рішень Верховної ради, ні від дій Президента, ні від природних катаклізмів, ні від поведінки твоїх невіруючих дітей, не залежить навіть від стану твого здоров’я. Але душа, занурена в цей мир, не є подібна до мертвого дерева, або до людей настільки загрубілих, що їх неспроможні зворушити ніякі, навіть найгарячіші почуття. Навпаки! Серце, де панує непорушний мир, є найбільш придатне для утвердження в ньому любові.

Другу умову збереження миру Божого називає ап. Павло у Рим.14:17. «Бо Царство Боже не їжа і не питво, а праведність, і мир, і радість у Дусі Святім». Мир у наших серцях напряму залежить від наших чесності, справедливості, щирості. В серці, де панує гріх, звичайно ж, миру бути не може.  «Для безбожних (нечестивих ­- синод.) спокою немає, говорить Господь» (Іс.57:21).  Але для братів та сестер, котрі увійшли у води добрості, не існує проблем гріха, бо вони вже мають перероджені серця й тому не можуть грішити (1Ін.3:9).

Щоправда, лукавий не полишає і таких своєю увагою, він має чимало різних методів, як похитнути мир навіть у серцях тих, хто досяг високих щаблів досконалості. Коли Ісус, перебуваючи в пустелі, відбив усі атаки ворога, той змушений був відійти, але написано «до часу» (Лук.4:13). Саме тому нам не слід втрачати пильності ніколи, допоки ми на землі, треба слідкувати за своїм духовним станом, навіть краще ніж ми слідкуємо за станом свого тіла: щоб воно було доглянуте, чисте та здорове й забезпечене усім необхідним для нормального існування. Як пише пророк: «твердий духом зберігає глибокий мир» (Іс.26:3), тобто мир Божий, власник якого навчився у всьому покладатися на Христа.

Так само не припиняється ніколи пізнання Господа нашого, не вичерпуються і знання про Нього. Пізнання це супроводжується примноженням у нас різноманітної благодаті  та миру (2Пет.1:2).

 

 

 


Перейти до наступного розділу Розділ 12. Завжди радійте

Повернутись до Змісту