Сьогодні у церквах багато говорять про хрест. Очевидно, приходить усвідомлення: щось було упущено в цій ділянці нашого християнського життя. Є фактом і те, що чимало євангельських церков  нарешті збагнули: доктрина успіху й матеріального процвітання, що за неї вони так радісно ухопилися свого часу, не виправдовує покладених на неї великих надій.

Нерідко доводиться чути від віруючих: важко мені, чоловік (чи дружина) невіруючий, хвороби доймають, нестатки, але що поробиш, треба нести свого хреста. Те що і віруючі часто страждають, не викликає жодного сумніву, але  чи всі наші страждання є хрестом від Бога?

Євангеліє дає нам досить детальні описи того, що відбувалося на Голгофі. Трьох людей було засуджено на смерть через розп’яття. Як відомо з історії, кожний смертник сам мусив нести до місця страти знаряддя своєї смерті.  В Євангелії від Іоанна сказано, що Ісус Сам ніс хреста, в інших Євангеліях, що за Нього це зробив Симон Киринеянин. Очевидно, Ісус спочатку ніс його Сам, але коли охорона побачила, що в’язень украй знесилений, то примусила першого зустрічного взяти на себе цю ношу.

Бачимо три хрести. Муки, що їх терпіли розбійники, були спричинені їхнім грішним життям та тяжкими злочинами, і двоє цих людей несли заслужене покарання. Навіть той розбійник, що покаявся, не збирався йти на смерть за віру, другий злочинець паплюжив Ісуса до самого свого кінця. Ісус же страждав безвинно. Таким чином, кожен із цих трьох хрестів мав свій відмінний духовний смисл, хоч із-зовні все виглядало майже однаково.

Вельми показовою є постать Симона. Він не був злочинцем і потрапив у процесію, що рухалась на Голгофу, випадково. Нести хреста його змусили, якщо говорити загалом, зовнішні обставини. Він ішов за Ісусом, але не з власного бажання. Віддавати своє тіло на розп’яття цей чоловік, звичайно ж, не збирався, він просто виконував покладену на нього роботу. Він ніс не свого хреста.

Якщо придивитися, то можна побачити таких людей і в церкві. Якісь важкі обставини змусили їх звернутися до Бога (наркозалежність, хвороба, великі проблеми й т.п.), вони навіть можуть займати важливі церковні посади, вони долають усі труднощі, що їх переживає їхня громада, та й свої особисті, житейські, але по-справжньому не приліплені серцем до Ісуса і тому не мають ані найменших намірів жертвувати заради Нього чимось цінним.  Ісус є лише їхнім попутником, як і для Симона, який досить непогано потрудився для Спасителя, але не збирався йти за Ним на смерть.  

На Голгофу також рухалась величезна юрба, там було різного люду: одні тішились поразкою «самозванця»,  інші хотіли подивитися на страту як для розваги, але переважну більшість натовпу складали чоловіки та жінки, що добре знали Господа, встигли Його полюбити (Лук.23:27). Вони  йшли за Ісусом, вони щиро Йому співчували, оплакували Його, але ніхто не ніс хреста й не готувався вмирати на Голгофі.

В Євангелії від Матвія (19:16-21)  читаємо про багатого юнака, який просив у Христа поради: «Учителю Благий! Що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?» Він же відповів йому... Коли бажаєш увійти в життя, дотримуйся заповідей». Він каже йому: «Яких?» Ісус сказав: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не лжесвідчи, шануй батька і матір, і люби ближнього твого, як самого себе». Юнак каже Йому: «Все це я зберіг. Чого ще бракує мені?» Ісус сказав йому: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь, (візьми твій хрест, (Мк.10:12), та йди слідом за Мною». Бачимо, що юнак цей був сумлінний віруючий, давно жив згідно заповідей Закону, що, очевидно, було не так вже й легко.  Та й багатство, – хто займається бізнесом, той знає, дається людям не просто. Так що проблем у житті цього чоловіка напевно не бракувало, але ті його страждання не були хрестом від Бога. Інакше Ісус не сказав би «візьми».

Отже, якщо ми серйозно говоримо про хрест Божий, то мусимо говорити й про смерть.  Ці поняття нероздільні. Інакше кажучи, якщо ми не просто бавимось красивими словами, а дійсно хочемо взяти Божого хреста, то ми повинні  бачити себе там, де скінчив Свої земні дні Господь.

„І хто не бере свого хреста і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене” (Мт.10:38). В грецькому оригіналі перед словом йде немає частки не. Тобто: «не бере свого хреста і (а, але)  йде за Мною». Написано: такі є недостойні Ісуса. Але не будемо поспішати з вироком: переконаний, переважна більшість християн, котрі йдуть за Господом, але не несуть хреста Божого, – або не знають, що то є хрест Божий, або ще належним чином не підготовлені до цього найважливішого кроку в християнському житті.

 

 

 


Перейти до наступного розділу Розділ 2. Якщо хтось приходить до Мене…

Повернутись до Змісту