Ісус не мав власних гріхів, і хоча місце на Небесах Йому було передбачено, Він пройшов земну «долину плачу» від початку й до кінця. Він пройшов увесь той життєвий шлях, що його належало пройти всім, хто потім побажав би «слідувати» за Ним на Голгофу.  Пройшов для того, аби Його послідовники мали гідний приклад для себя.

Незаперечним є те, що тридцять років Його життя минули в безперервному духовному й фізичному зростанні. Він був немовлям, «Дитя зростало та зміцнювалось (син. – ставати сильним, утверджуватись) духом, сповнюючись мудрістю» (Лук.2:40), Він мав батьків, які Його виховували (Лук.3:51), Він учився у вчителів (Лук.2:46,47), як написано: «зростав у премудрості, і віком...» (Лук.2:52). Зміцнення духа завершилося іспитом, коли Дух Святий повів Ісуса в пустелю для випробувань. Ісус їх успішно витримав і одержав силу для майбутньої великої праці (Лук.4:14).

Далі почалася жорстока битва з духами зла піднебесними. Зрілий Його дух  не лише вів зовнішню боротьбу з демонами, але й трудився над душею та тілом  Ісуса. В гарячих дискусіях із книжниками та фарисеями Він міг в інтенсивному практичному застосуванні відшліфувати Свої теоретичні знання, довести до найвищого ступеня Свою мудрість, загартувати Свій характер. Скільки змов було проти Нього, скільки людей оточувало Його щодня! Він перебував у постійному русі, не маючи ні нормального відпочинку, ні повноцінного харчування, ні спокою. Для цього потрібна була велика мужність, терпіння, працездатність та витривалість. Три рази казав Бог Ісусові Навину: «будь сильний і відважний», коли народ готувався перейти Йордан, те ж саме говорилося Давиду, Соломону, – всім великим, кому належало звершити визначну місію на землі.

Ісусове преображення на горі Фавор  засвідчило повну готовність Його духа, душі й тіла до взяття хреста. «Вони  (Мойсей та Ілля) явились у славі і говорили про кінець Його, який Йому належить звершити...» (Лук.9:31) Після цього характер Його служіння на землі змінюється. Він мало робить чудес, в основному ж, проповідує про свої смерть і воскресіння.  Цей період від Фавору до Голгофи був потрібний, аби підготувати народ до сприйняття Його хресного подвигу.

Повністю готовий узяти хрест, Ісус здає в Гетсимані ще один своєрідний іспит Своєму Отцю:  Ісусові Самому належало прийняти остаточне рішення про Свою хресну жертву. Писання каже, що іспит цей був надзвичайно важкий (Лук.22:44). Господь витримав і його. Але і то ще був не хрест. То було останнє передхресне випробування. В принципі, в ті часи кожний, хто ставав перед загрозою смертного вироку за свою віру, міг відмовитись від своїх переконань і отримати свободу. Так нерідко траплялося пізніше, під час гонінь на молоду церкву з тими християнами, які не витримували тортур або не мали достатньої мужності прийняти смерть: хто відмовлявся від Христа, того відпускали. Навіть до винесення вироку під час допитів, слідства, розмов з різними високопоставленими особами ще лишалася теоретична можливість уникнути Голгофи. Але коли вирок винесли, повороту назад не стало. 

 

 

 


Перейти до наступного розділу Розділ 8. Завершальний етап

Повернутись до Змісту