Отже бачимо: час, що його витрачають на безпосереднє несіння хреста, досить короткий, решту життя займає у християнина досить непроста підготовка духа, душі й тіла.

Підводячи підсумок нашим роздумам, можемо сказати наступне:

1.Не кожне наше страждання має пряме відношення до несіння хреста Божого, а лише те, що передбачає смерть на Голгофі. Хрест то є знаряддя смерті, як би це жахливо не звучало, ми несемо його, щоб на ньому вмерти. Чую голоси: брате, але ж Бог не вимагає від нас фізичної смерті. Згоден. Скажу більше: Бог узагалі від нас нічого не вимагає. Він і в Сина Свого нічого не вимагав.

Збираючись до Єрусалиму, ап. Павло казав своїм учням: «Чого ви плачем своїм  розриваєте серце моє? Бо я готовий не тільки бути зв’язаним, але й померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса» (Дії.21:13). Не думаю, що він мав на увазі лише вельми умовну, як інколи розуміємо ми, смерть своєї «старої людини». Павло не помер під час тих відвідин єврейської столиці, але він був ГОТОВИЙ до цього.  З іншого боку: чи зміг би Господь без цієї готовності Свого раба послати його на таке важливе й небезпечно завдання?

Згадаймо також історію з Авраамом та Ісааком. Богові не потрібна була смерть Ісаака, Йому потрібна була готовність Авраама виконати волю Божу до кінця, до останньої крапки

2. Якщо ми побажали нести хрест Божий, то мусимо мати для цього три вагомі причини: а. Самовіддану любов до Ісуса; б. Бажання стати гідним Його; в. Прагнення до досконалості.

3.Для того, аби Господь допустив нас до хреста, ми провинні пройти ґрунтовне очищення, – Бог не приймає нічого нечистого або ушкодженого. 

4.Хресні муки ми можемо витримати лише тоді, коли отримаємо відповідну силу, дану нам Духом Святим.

5.Щоб узяти хрест, ми повинні звільнитися від усього зайвого, від усяких власних уподобань, планів і намірів, інакше – зректися себе, повністю вмерти для себе.

6.Треба мати глибоке смирення. Іти слід у слід за Ісусом, ми не зможемо, не маючи абсолютного послуху, що проявляється у переконанні: все, що з нами робить Бог, Він робить на краще.

7. Ми повинні безпомилково знати волю Його.

Звичайно, комусь викладений вище матеріал може здатися надто далеким від практики нашого сьогодення. Муки, смерть на хресті... Навіщо сьогодні думати про такі страшні речі, адже Бог нас любить, хоче, аби ми мали справжню насолоду від спокою, достатку, хоче від нас не стільки страдницьких сліз, скільки щирого поклоніння в радості й торжестві.  Не буду сперечатися, сьогодні наші обставини поки що  дійсно сприятливі для безтурботного життя. Але історія свідчить, що обставини річ надзвичайно непостійна і можуть змінитися  дуже швидко, і страшні речі, що про них сьогодні  думати дуже не хочеться, можуть стати реальністю за вікном. Хто сьогодні може дати гарантію, що завтра не прийдуть за нами «стражі порядку» і не поставлять нас перед вибором: або Ісус, віра ваша, або смерть – негайна чи повільна десь у бараках на Колимі?  Ніхто не дасть такої гарантії. Хто ж зможе встояти в таких випробуваннях? Боюся, не той, для кого Господь сьогодні – лише джерело задоволення потреб «старої людини». Значно ж більше шансів зберегти свою віру до кінця у того, хто сьогодні, в часи свободи й миру готується до найсерйозніших випробувань. У загартованого воїна Христового.

 Пригадаймо лишень, скільки віруючих лягло кістьми в таборах, хоча й могли спокійно дожити життя у своїх родинах, якби зреклися віри. Скільки братів відмовлялися брати в руки зброю – і це під час війни, добре знаючи, що їм загрожує за законами військового часу.  Не всіх було розстріляно, когось «помилували», відправивши в Сибір або на Крайню Північ Росії. Ці люди  своїми вчинками підтвердила готовність іти до кінця. І то було те, що хотів від них Бог.

Розумію, хтось може тяжко зажуритись: скільки років мучимось, і виходить, що все даремно. Аніскільки, любі брати та сестри! «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін.6:47).  Але досягти досконалості можна лише через хрест, хрест без будь-яких полегшень і поблажок, хрест по повній, як то кажуть, програмі.

 

 

 


Перейти до наступного розділу Розділ 1. Сукупність досконалостей

Повернутись до Змісту