Ми знаємо, що Господь дає вірним своїм певні духовні дари. У 1Кор.12, Еф.4 та Рим.12  дано розлогий перелік різного роду проявів Духа Святого в нас. Це дари, служіння, дії. Не будемо докладно розглядати кожний, про них мовлено чимало, дамо лише їхній перелік. Дари: слово мудрості, слово знання,  віра, дари зцілення, творення чудес, пророкування, розпізнавання духів, різні мови, вияснення мов (1Кор.12:4-11). ­Їх дев’ять. До них додаються ще дари допомоги, управління (1Кор.12:28), утішителя, роздавача, керівника, благодійника (Рим.12:8).  Служіння: апостоли, пророки, євангелісти, пастирі, вчителі (Еф.4:11). Так зване п’ятигранне служіння. «Але все це робить один і той же дух, наділяючи кожного окремо, як Він хоче» (1Кор.12:11). Наділяє кожного окремо, тобто, одному те, іншому інше, саме те, що потрібне йому для найкращого виконання його духовних обов’язків. Небагато серед нас є таких, котрі мають усі ці дари. «Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці? Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять мовами?»  (1Кор.12:29).

З усіх подвижників віри, що про них нам відомо, лише Ісус їх мав усі. Власне, в Ісуса це вже не дари, а властивості Його характеру. Якщо уважно придивитися до Його діяльності у світі, то побачимо, що можливості Господа виходили далеко за названий нами перелік дарів. Торкнемося деяких моментів Його діянь.

Звичайні люди позбавлені можливості «читати» думки один одного. Якби вони це вміли, то значно менше було у світі різних підступних планів, підлості,  жахливих таємниць. Ніяка країна не змогла б несподівано напасти на сусіда, неможливі були б різного роду інтриги, зловорожі хитрощі та обман. Фарисеї не раз придумували проти Ісуса різні каверзи, намагаючись, як то кажуть, підштовхнути Його на слизьке, але  Він вчасно викривав їхні таємні помисли, й ці недолугі вчителі відходили посоромлені: «Ісус, знаючи думки їхні, сказав: «Чому ви думаєте лукаве в серцях ваших?» (Мт.9:4).

Ісус ще в ранньому дитинстві дізнався від Отця Свого Небесного про своє велику місію на землі.  Як здійснити її, Він теж знав безпомилково, знав усі етапи Свого служіння, знав, як воно завершиться, хто викаже Його юдеям, і хто відречеться від Нього. «Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене» (Лук.22:34). Знав, коли і якою смертю Йому доведеться вмерти.

Знання майбутнього обіцяно й нам: «Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всю істину… і майбутнє сповістить вам» (Ін.16:13).

Ісус володів силами природи. Коли на морі зчинилася велика буря й учні сильно перелякалися, боячись за своє життя, «Він відповів їм: «Чого ви такі боязкі, маловірні?» Тоді встав, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша» (Мт.8:26).

Описуючи епізод, коли Ісус ішов по воді, завжди уважний до деталей Іоанн згадує ще одно дивовижне, але малопомітне для читача диво: «Вони хотіли взяти Його в човен, і човен відразу причалив до берега, куди пливли» (Ін.6:21). Причалив так, ніби його було перенесено разом із пасажирами в одну мить.

Дива, що їх творив Ісус, мають теж одну вельми важливу особливість.  Коли Іоанн, перебуваючи у в’язниці, через учнів задав Ісусові важливе запитання: «Чи Ти той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» (Мт.11:3), Ісус відповів: «Ідіть і скажіть Іоаннові про все, що ви чули і що бачили: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують…»  (Мт.11:5). Великі дива творили й  визначні пророки минулого, але на той час в юдаїзмі вже було складено список чудес, що їх міг створити лише грядущий Месія, й Ісус називає їх, чим підтверджує істинність Свого звання.

Ісус міг зцілити хворого, вигнати біса, навіть на великій відстані, не торкаючись людини фізично. Ми не згадали диво перетворення води й у вино  (Ін.2:6), зцілення та вигнання бісів на великій відстані, преображення Його, вознесіння та багатьох інших вражаючих діянь, але Ісус не обмежився тим, що вражав та й сьогодні вражає нас Своїми надприродними можливостями. Він подарував нам прекрасну обітницю, що є потужним стимулом для нашого духовного зростання: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, то діла, які Я творю, і він створить; і більше цих створить» (Ін.14:12). Коли ж це може статися? «Коли ми прийдемо в мужа досконалого, в міру зросту повноти Христової» (Еф.4:13).

 

 

 


Перейти до наступного розділу Розділ 7. Потаємна людина серця

Повернутись до Змісту