Дерево життя

«Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке посеред раю Божого» (Об”явл.2:7).У Посланні до Ефеської церкви йдеться про нагороду, що її  Господь обіцяє за сукупність таких якостей, як працелюбність, терпіння, непримиренність до розпусти, стійкість до впливу «ніколаїтів» при умові, що церква, тобто віруючі, повернуться до своєї колишньої любові.

Дерево життя було в раю, тобто, на землі, – до нього ми прийдемо і в майбутньому віці: «Блаженні ті, котрі додержуються заповідей Його, щоб мати право доступу  до дерева життя» (Об”явл.22:14). Воно ростиме по обидва береги ріки життя (Об”явл.22:2), що витікає з-під престолу  Бога і Агнця. Але не лише у вічності нам буде дозволено споживати плодів з цього дивовижного дерева. У книзі Приповістей читаємо «Плід праведника – дерево життя» (Прип.11:30). Це плід духовний, плід духа праведника. Дерево життя росте по берегах ріки життя і напуває своє коріння водою життя (Об”явл.22:1,2). Ріка життя виходить «від престолу  Бога і Агнця», на престолі – Бог Отець зі Своїм Сином Ісусом Христом. Третя іпостась Триєдиного Божества – Дух Святий. Він і є –  вода життя.

Таким чином, якщо дух людини  своїм «корінням» сягає глибин, де тече вода життя, інакше кажучи, постійно п’є від Духа Святого, то він швидко зростає і дає плід духа. Плід же цей: «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал.5:22). Цей плід є, можливо, найбільшою Божою нагородою для нас на землі.  Ми можемо знайти його лише в раю. Так, у справжньому земному духовному раю, що до нього відкрито нам доступ в Ісусі Христі.

Гадаю, не так багато знайдеться серед віруючих людей таких, хто не відчув би, як благотворно змінюються наші стосунки з оточенням, коли в нашому характері починають з’являтися стриманість, лагідність, милосердя, як чудово почуває себе людина, серце якої постійно сповнене миру і радості. А які чудеса здатна творити любов Божа! Ось цим усім і нагороджує нас Господь за наші наполегливість, терпіння і працелюбство у справі розбудови власного внутрішнього храму.

Сокровенна манна

«Переможцеві дам їсти сокровенну манну...» (Об”явл.2:17). Віруючі Пергамської церкви відзначалися стійкістю у вірі, що її вони зберегли у важких умовах, живучи там, де «престол сатани». Господь вказує і на ті моменти, де вони відхилилися від істини, їм належить виправити становище, і якщо вони здобуватимуть перемоги на цьому шляху, то отримають нагороди.

Ісус в Ін.6:48-58 каже: «Я – живий хліб, який зійшов з небес; коли хто буде їсти цей хліб – буде жити вічно». Тут на землі, хто споживатиме цей живий хліб, матиме все необхідне для життя й побожності.

Є ще одне значення  манни небесної. Відомо, що манна падала щодня, і її не треба було запасати наперед (Вих.16:31). Тут алегорично її можна сприймати як одкровення Боже, що дається кожній людині щодня зранку на  цілий день. У звернені до Пергамської церкви говориться: «переможцеві дам їсти сокровенну манну» (Об»явл.2:17). Це місце перегукується з обітницею ап. Павла: «Мудрість ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього… але проповідуємо премудрість Божу таємну, заховану, яку Бог призначив перед віками нам на славу» (1Кор.2:6). Зрозуміло, що перемагати у боротьбі зі слугами диявола, можуть лише довершені, ті брати та сестри що досягли досконалості, отже мають тісне спілкування з Богом через Духа Святого, постійно отримують від Нього необхідні настанови й сумлінно виконують їх.

Також варто згадати манну, що зберігалася у ковчезі завіту: «А за другою завісою була скинія, названа «Святе Святих», яка мала золоту кадильницю і ковчег завіту… в якому була золота посудина з манною, розквітлий жезл Ааронів та скрижалі завіту» (Євр.9:3,4).  Святе Святих алегорично можна розглядати як серцевину Церкви, що включає у відповідності до п’ятигранної структури храму Божого (Еф.4:11) живе пасторське служіння (розквітлий жезл Аарона), друковане Слово Боже (Біблія), та служіння пророка (манна).

Білий камінь, нове ім’я

«Переможцеві (тому, хто перемагатиме) дам... білий камінь, а на камені написано нове ім’я, котрого ніхто не знає, крім того, хто одержує його» (Об”явл.2:17).

Білий (синоніми: світлий, яскравий, сяючий, блискучий) камінь… В стародавньому світі білий камінь з викарбуваним на ньому ім’ям використовували  як перепустку на громадські святкування. Отже, той, хто отримає, тепер уже від Бога, камінь з новим ім’ям, матиме надійне  підтвердження того, що він гідний бути на шлюбній вечері Агнця.

Грецький оригінал пропонує нам особливе значення слова білий.  Білий тут, – не білизна крейди або гіпсу, а колір сяючого у променях зимового сонця снігу. Взагалі білий є одним із найбільш уживаних кольорів небес: біле вбрання (Об»явл.3:5; 7:9); вісон білий і світлий  (Об»явл.19:8), великий білий престол Об»явл.20:11) та ін.

Стосовно нового іменем. Нові імена отримали Аврам та Сара – Авраам та Сарра, що відображали їхню місію на землі.     Зовсім нове ім’я дано було Якову – Ізраїль. Звичайно, всі вони – видатні люди, але, гадаю і в Ісусі Христі знайдуться подібні їм. Ап. Іоанн пише: «Переможцеві… дам білий камінь…» (Об»явл.2:17). Переможець це той, хто має велику силу, а силу Бог дає тим, хто здолав довгий і нелегкий шлях глибокого освячення, утвердився у смиренні, довготерпінні, мудрості і навчився вправно вести духовні бої. Пророк Ісая: «…слуг Своїх Він назве іншим іменем. І хто буде назвою тією себе благословляти, того благословлятиме Бог» (Іс.65:15,16). Нове ім’я матиме й Ісус (Об»явл.19:12). Таким чином, білий камінь означає, що Ісус дає вірній людині нову сутність, а нове ім’я, що людина ця уводиться в новий рівень слави.

Влада над поганами

«А хто перемагає і виконує Мою волю до кінця, тому дам Я владу над язичниками» (Об”явл.2:26).  Нам уявляється, що ці наділені особливою довірою стануть бійцями небесного воїнства Ісусового (Об”явл.19:11-16). Схоже на те, що влада від Ісуса, що її Він дасть переможцям, буде мати переважно духовні форми. «Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю, а ім’я Йому – Слово Боже». Ясно, що на одязі у нього власна кров Його земних страждань і сила Його меча – то є сила Слова. Звертаючись до ангела Пергамської церкви, Господь каже про ніколаїтів та послідовників Валаама: «Тому покайся, а якщо не так, то я незабаром прийду до тебе і воюватиму з ними мечем уст Моїх» (Об”явл.2:16). Очевидно, що йдеться не про фізичне покарання, хоча й такого повністю виключати не можна, бо написано про Царя Царів і Володаря володарів: «Він топче точило вина лютості і гніву Бога вседержителя» (Об”явл.19:15). Про це ж і в Давида: «Проси в Мене, і я дам Тобі народи в спадщину Мою… Ти розіб’єш їх палицею залізною, потовчеш їх як посуд гончарський» (Пс.2:8,9). Очевидно, йдеться про те, що Всевишній не буде надто поблажливий до нечестивих і вони отримають належну кару за своє беззаконня.

Можуть бути й інші тлумачення усіх цих місць, але незаперечним є одне: ця нагорода означає більш високий рівень довіри і незрівнянно більшу владу, ніж та, яку мали ці достойники раніше. Про владу вибраних Божих ап. Петро каже так: «А ви – вибраний рід, царствене священство…» (1Пет.2:9). Йдеться про духовні й певні адміністративні функції. Характерним прикладом може бути Мойсей, який був і духовним натхненником народу і його керівником, іншими словами, вождем.

Вранішня зоря

«Я дам йому зорю досвітню» (Об’явл.2:28). Таємничість цієї прекрасної нагороди дещо відкриває нам Ап. Петро: «До того ж ми маємо найдостойніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до Нього, як до світильника, що світить у темному місці доки не почне розвиднятися День і не засяє ранкова зоря в серцях ваших» (2Петр.1:19). В Об’явленні й знаходимо, що то є  ранкова зоря. Ісус каже про Себе: «Я корінь і рід Давидів, Зоря ясна і досвітня» (Об’явл.22:16). Ісус прийшов на землю в тілі простого ремісника, життя його було сповнене великих трудів і страждань, але настав час і Він вознісся над землею у славі. Настане час і Христос явиться людству у всій Своїй величі, але вже й тепер на землі Він приходить у славі в кожне праведне серце, яке пройшло складний шлях випробувань і досягло високого рівня духовної зрілості. Цього моменту торкається і пророцтво у книзі Даниїла: «Розумні сяятимуть небесним сяйвом, і ті, що навернуть багатьох до справедливості, неначе зорі, повіки, назавжди» (Дан. 12:3).

Білий одяг

 «Вони будуть ходити зі Мною в білому одязі, бо вони достойні» (Об’явл. 3:4). Білий лляний одяг (вісон) має глибоке символічне значення.  В Об’явл. 19:8 читаємо: «вісон – то праведність святих». З вісону в давні часи шили одяг для священиків «на славу й красу» (Вих.28:39 та ін.). В такому білому одязі поставали перед людьми ангели (Об”яв.15:6), явилось у видінні Іоанну Богослову «воїнство небесне» (Об”яв.19:14), мали такий одяг двадцять чотири старці, що сиділи обабіч престолу Божого (Об”яв.4:4). Хто не буде мати на собі такого одягу, одягу праведності святих, не зможе бути присутнім на шлюбному бенкеті Агнця (Мт.22:11). У всіх країнах у всі часи білий колір символізував чистоту цнотливість, що винагороджуються правом бачити Бога (Мт.5:8).

Стовп у храмі

А ось до членів Філадельфійської громади у Господа немає жодних претензій, Він лише попереджає їх про майбутні важкі часи, що мають прийти на цілий світ, щоб випробувати мешканців землі, і обіцяє Свою підтримку в «години спокуси». А той, хто вийде переможцем у цих випробуваннях, стане «стовпом у храмі Бога Мого... і напишу на ньому ім’я Бога Мого – Новий Єрусалим, що сходить з неба від Бога Мого; і ім’я Моє нове» (Об'яв.3:12).

Слово «стовп» вживається у Біблії найчастіше у значенні несучого елементу, конструкції, що утримує на собі стелю, вищі поверхи тощо, тому й духовне його значення є цілковито зрозуміле. У храмі Соломона було два мідні мистецьки оздоблені стовпи. На одному було написано Яхін, що означає нехай поставить міцно, на другому Боаз – в ньому сила. Ап. Павло називає церкву Христову (1Тим.3:15) «стовпом і опорою правди». «Стовпами» також, що на них тримається церква, згідно слів Апостола, в Ізраїлі в ті часи вважалися (Гал.2:9) Яків, Петро, Іоанн.

Місце на престолі

Члени Лаодікійська церква розгубила усі свої духовні скарби, промінявши їх на багатство матеріальне. Схоже на те, що двері для Господа в цей храмі було вже давно зачинено. Але навіть цим «теплим», що заслужили найсуворіші слова викриття, Бог не відмовляє у Своїй любові. Дивовижно, але саме для віруючих цієї церкви у Господа є дуже висока нагорода:  «Переможцеві дозволю сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його» (Об”явл.4:21). Звичайно, все це здійсниться, якщо вони стануть ревними у вірі й покаються.

 

 

 


Перейти до наступного розділу Розділ 3. Небесні скарби

Повернутись до Змісту