Ап. Павло пише: «Мені, найменшому з усіх святих, дано було цю благодать, щоб я благовістив язичникам незбагненне багатство Христове» (Еф.3:8). Сам Ісус то є наш найбільший скарб. Ісус – це наша земля обітована, це наш рай, це наше дерево життя. «Перебувайте в Мені і Я в вас» (Ін.15:4). Постійне перебування в Ісусі – ось головна мета наших прагнень. Хто постійно перебуватиме в Ньому, той матиме  життя в собі, яке не залежить від жодних зовнішніх факторів, матиме життя у всій повноті.

Безцінний наш скарб – це Його благодать. «І воскресив нас  разом із Ним… щоб в наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї...» (Еф.2:6,7). Нею Він нас  простив, виправдав і спас. Нею Він нас покликав на працю Свою, через неї дав нам віру, що нею ми й живі. Нею ми отримали від Нього вічну втіху й вічну, нев’янучу  надію.

Це – слава в Ісусі Христі. «Бог… освітив серця наші, , щоб просвітити нас пізнанням  слави Божої в особі  Ісуса Христа. Але скарб цей ми носимо в глиняних посудинах…» (2Кор.34:6,7).

Це – премудрість і відання.  «Я хочу… щоб серця їхні утішились, поєднані в любові, для всякого багатства  повного розуміння, для пізнання таємниці Бога,  Христа, в Якому заховані  всі скарби премудрості й пізнання» (Кол.2:1-3).

Це – плід Духа в наших серцях. «Плід Духа в усякій доброті, справедливості і правді» (Еф.5:9).  

Це – страх Божий. «Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає, мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом» (Іс.33:6).

Це - страждання за Христа. «Вірою Мойсей… відрікся  називатися сином дочки фараонової, вибравши краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову насолоду гріховну, вважаючи ганьбу Христову (поношение – синод.) більшим багатством, ніж скарби єгипетські…» (Євр.11:24-26).

Вінки

«І увійшовши в дім, знайшли Немовля з матір’ю Його і, впавши, поклонилися Йому. І, відкривши скарби свої, піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну» (Мт.2:11).

Золото. Виступає як символ багатства, знак визнання Його царем (сила, влада, багатство). Ладан. Символ слави, що належить істинному Богу. Смирна (мирро). Визнання Його як священика (з мирра робили помазання для священиків у старозавітні часи). В Ісусі Христі і ми, як діти Божі, є спадкоємцями цих скарбів.

У стародавні часи у багатьох народів світу  вінками нагороджували  видатних людей за якісь визначні вчинки або загальновизнану корисну суспільну діяльність. У давніх греків лаврові вінки одягали на голови  переможних полководців, призерів спортивних змагань, відомих філософів, поетів тощо. Вінці (корони, діадеми) носили також східні царі, як ознаку влади та величі. Первосвященик в Ізраїлі теж мав на своїй голові золотий напівобруч, що вказувало на найвищу духовну гідність цієї людини. У Новому Завіті  слово «вінець» найчастіше вживається у переносному сенсі, це як найвища нагорода і як ознака тріумфального завершення певної великої справи.

1.Вінок життя

«Блаженна людина, яка витримає спокусу, бо, будучи випробувана, одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, які люблять Його» (Як.1:12). Іншими словами, людина, яка гідно пройде важкий шлях випробувань і страждань, буде відзначена Богом.

Що ж обіцяв Господь нам стосовно життя?

1. Під час перебування на землі: а. Життя в собі (Ін.6:53; 5:26); б. Життя Ісусом Христом (Ін.6:57). Досягти цих вершин дуже й дуже непросто, і здобуття людиною певних висот у цьому важкому духовному змаганні цілком може сприйматися як вінець. Отримати переможну винагороду зможе той, хто витримає всі випробування до кінця (Мф.24:13), залишиться вірним Богу навіть перед загрозою смерті (Об”явл.2:10) та ін..

2. Життя в майбутньому віці. Воно залежить від того, як ми жили на землі. Біблія не відкриває нам надто багато небесних таємниць, але ми напевно знаємо, що «слава» у вічності не буде однакова у всіх людей. «В домі Отця Мого багато осель..» (Ін.14:2) «Інша слава сонця, інша слава місяця, і інша слава зір, бо зоря від зорі різниться славою. Так і при воскресінні мертвих...» (1Кор.15:40).

Трішки історії допоможе нам певною мірою уявити собі образ вінця.

Вінок із квітів у давньому Римі надягали як знак святкової радості (Іс.28:1);  їх носили царі та люди, що мали вищу владу (Пс.20:4); Лавровим вінком винагороджували переможців у спортивних змаганнях та інших знаменитостей.

2. Вінок правди (праведності)

«...бо я стаю жертвою, і час мого відходу настав. Подвигом добрим я боровся, свій біг скінчив, віру зберіг, тепер же приготовлено мені  вінець праведності, якого Господь, суддя праведний, дасть мені в день той…» (2Тим.4:8). Апостол Павло фактично прощається зі своїми друзями, підводить короткий підсумок своїй нелегкій діяльності. У кінці життєвого поприща апостол відмічає два свої найважливіші чинники, що за них йому належить висока нагорода: успішно змагався у боротьбі добра і зберіг непохитною свою віру.  У Посланні до Римлян (12:9-21) Павло дає детальні настанови для ведення такої боротьби і закінчує їх словами: «Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!»

Небагато, на жаль, є християн, котрі освоїли цю складну науку.  Не раз доводилося чути: «Неможливо з нечесними людьми боротися чесними методами».  Потрапляючи в ситуацію, що змушує вести таку боротьбу, порядна людина завжди має гарні наміри, але коли наштовхнеться на підступність, лукавство, жорстокість, обман, дуже скоро змушена буває кинути свої благі наміри, і через деякий час стає таким самим носієм зла, як і її суперник. Християнин духовно падає, часто з головою занурившись у бруд. Щоб цього не сталося. Йому треба мати дуже міцну, глибоко закорінену, непохитну віру, аби ворог не збив зі шляху істини. Яскравим прикладом того, як можна отримувати перемоги над ворогом, не вдаючись до нечестивих методів, можуть бути стосунки Давида та Саула. Давид,  маючи непохитну надію на Бога, жодного разу не вдався до помсти, до якихось хитрих, підступних планів, аби знищити суперника, не дозволяв собі навіть осуду. І переміг силою своєї віри.

Читаючи життєпис ап. Павла у Діяннях апостолів, бачиш, що у своїй багатогранній діяльності між поган, він постійно наражається на зло, що походило часто від своїх єдинокровних. У цій боротьбі він міг затвердіти серцем, подібно до вояків по плоті, для яких убивство є просто робота, але цього з ним не сталося. Навпаки: віра його зміцнилася, любов примножилась, а праведність, пройшовши через важкі випробування, засяяла мов очищене золото. Все це є доступне й для нас.

Головним призом на олімпійських іграх був лавровий вінок. Ним винагороджували переможця, – це була найвища честь для спортсмена. Та цей вінок недовговічний, і доля його – невдовзі після свята бути викинутим на смітник. Вінок же від Господа ніколи не зав’яне і явить свою славу у вічності.

3. Вінок слави

Коли говорять про славу Бога, то мають на увазі Його велич у різних чудових і надприродних проявах: мудрість, могутність, любов тощо. Також славою називають сяйво, що променіє від Нього. Слава Божа відкривається людям через споглядання Його творіння, вона являлась людям у Скинії, у храмі Соломона, через Мойсея, Стефана, відкривалась пророкам, відкривається сьогодні всім в Ісусі Христі. Лука (9:32) описує знаменну подію, що сталася з апостолами на горі преображення. Стомлені, вони заснули, а коли прокинулись, то побачили славу Ісуса Христа. Найважливіше завдання для християнина – це стати подібним до Христа у славі Його: «Ми ж усі з відкритим лицем відображаєм як у дзеркалі славу Господню, преображаємося в Його ж образ від слави в славу...» (2Кор.3:18)

Лише одне місце у Писанні говорить нам про вінець слави: «Пастирів ваших благаю... Пасіть отару Божу, яка у вас, доглядаючи за нею не примусово, а добровільно, так як Богу угодно, не для ганебної користі, а щиро. А коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави» (1Петр.5:4). Апостол обіцяє його служителям, які сумлінно і самовіддано служитимуть людям.

Амінь!

Віктор Котовський 

 

 

 


Повернутись до Змісту